Молібден для двигуна: користь чи шкода молібденових присадок

Практично кожен автолюбитель чув про різні присадки в двигун, які змінюють і покращують властивості моторного масла, створюють захисний шар на деталях, зменшують тертя та зношування. Як обіцяють виробники, після використання таких продуктів двигун стає чистішим, збільшується ресурс ДВЗ, відбувається зниження шуму під час роботи мотора, зниження тертя забезпечує економію палива тощо.

Зазначимо, що серед найбільш відомих та поширених засобів відзначено молібденову присадку в двигун. Ще у продажу є й моторні олії різних брендів, які відрізняються від аналогів тим, що одразу мають у своєму складі молібден. За запевненнями виробників така моторна олія з молібденом є мастильною рідиною, яка найкраще захищає двигун завдяки збалансованому пакету присадок у комплексі з молібденовою добавкою.

Однак на практиці водії розділилися на два табори. Одні повністю задоволені присадкою з молібденом і оліями, відзначають заявлені плюси у вигляді збільшеного ресурсу, зниження шуму під час роботи двигуна і т.д. З іншого боку, деякі автолюбителі та досвідчені механіки настійно не рекомендують використовувати такі молібденові олії та окремі присадки з молібденом з цілого ряду причин.

У цій статті ми поговоримо про те, як працює присадка у двигун молібден, які переваги забезпечує використання такої добавки, а також яку шкоду молібден може заподіяти двигуну та в яких випадках.

Трохи історії

Захисні властивості дисульфіду молібдену (MoS2) давно відомі. Ще під час Другої світової війни німці активно використовували цю добавку до олії на своїй техніці. Особливо таке мастило прижилося на танках.

У разі пошкоджень танкового двигуна і витоку олії силовий агрегат був здатний деякий час працювати далі завдяки молібденовому захисному шару. Це нерідко дозволяло вийти з бою та дістатися місця ремонту своїм ходом.

Також американські військові використовували олію з молібденом у різних агрегатах та вузлах. Наприклад, подібні мастила застосовувалися для гелікоптерів під час В'єтнамської війни. Якщо виникало аварійне протікання олії, пошкоджений агрегат продовжував працювати без олії, дозволяючи пілоту залишатися в повітрі і виграти час, щоб посадити машину.

Дисульфід молібдену в двигун і масла з органічним молібденом

Здається, засіб має суцільні плюси. Однак після застосування олій та присадок з молібденом сьогодні можна зіткнутися як з позитивними відгуками, так і негативними. Давайте докладніше розбиратися, що є вказаною добавкою.

Почнемо з того, що молібденові присадки можна поділити на два типи:

• присадки з дисульфідом молібдену;
• добавки з органічним молібденом.

Дисульфід молібдену у складі мастила утворює на металевих поверхнях деталей спеціальний захисний шар, який знижує тертя. Численні досліди та практична експлуатація підтвердили однозначну ефективність такої добавки у різних агрегатах (редуктори, лебідки тощо).

Ідемо далі. З урахуванням постійно зростаючих вимог до мастил виробники додають у свої продукти різні антифрикційні пакети компонентів для підвищення енергоефективності мастил та покращення захисту від зношування.

Зазначені добавки можуть бути рідкими або твердими, до складу можуть входити естер, молібденові добавки, керамічні компоненти або графіт. Молібден є давно і добре відомою протизадирною та протизносною присадкою в моторне масло, схожою за принципом дії на графітові компоненти, має шарувату пластинчасту структуру.

Якщо точніше, молекулярна структура дисульфіду молібдену є міцним зв'язком 1 атома молібдену з 2 атомами сірки. Атоми сірки за розміром наближені до атомів металу. Внаслідок цього сірка забезпечує високі адгезійні властивості, прикріплюючись до поверхні навантажених деталей.

Отже, зв'язок сірки та молекул молібдену міцний, а з'єднання між молекулами сірки слабке. В результаті виходить, що поверхні, що труться, активно покриваються захисним шаром з молекул молібдену, при цьому зазначені молекули вільно ковзають по відношенню один до одного.

У результаті металеві поверхні не контактують між собою, виключається тертя та перегрів, зменшується знос деталей. Також молібден у складі олії стабільний, тобто постійно перебуває у зваженому стані, не осідаючи на поверхнях. Молібденова плівка, що ще утворюється, відрізняється малою товщиною, вона не здатна зменшити розрахункові зазори в двигуні і порушити вільну подачу масла до навантажених пар.

А тепер звертаємо вашу увагу на те, що для двигунів внутрішнього згоряння, як правило, використання дисульфіду молібдену не рекомендується як виробниками ДВЗ, так і досвідченими автомеханіками. Справа в тому, що олія з дисульфідом молібдену є сумішшю, а не хімічним розчином.

Іншими словами, у такому мастилі містяться тверді частинки дисульфіду молібдену, причому розмір зазначених частинок досить великий. У процесі роботи мотора такі частинки виявляються не тільки на поверхні навантажених деталей, що труться, але і в тих ділянках, де їх знаходження може завдати шкоди.

Як приклад можна відзначити поршневі кільця та канавки. Як показує практика, олії з дисульфідом молібдену під впливом високих температур у двигуні сприяють швидкому закоксуванню кілець та їх заляганню.

В результаті порушується робота ЦПГ, гази з камери згоряння прориваються в картер, масло швидко старіє та окислюється, коксування двигуна посилюється. Тому мастило з дисульфідом молібдену або схожі присадки в двигуні краще не використовувати.

Щодо альтернативи, серед сучасних розробок у сфері енергозберігаючих молібденових олій зі зниженою в'язкістю (0W20, 0W30 тощо) можна зустріти продукти з використанням органічного молібдену. Вказана антифрикційна присадка є ефективним модифікатором тертя, який добре розчиняється у моторній олії.

При цьому збережені основні захисні характеристики. Це дозволяє використовувати масла з низькою високотемпературною в'язкістю без ризику появи задир та інших дефектів на поверхнях навантажених деталей.

Простими словами, після виходу на робочі температури малов'язкі мастила сильно розріджуються і формують тонку плівку масляну. Органічний молібден у складі таких мастил дозволяє уникнути зношування. Самі олії з органічним молібденом відрізняються від інших продуктів на ринку ПММ завдяки характерному зеленому відтінку.

Ще додамо, що зменшити тертя сьогодні можна не лише молібденом. Як було зазначено, аналогічного ефекту домагаються з допомогою синтетичних ефірів (естерів). Зазначені елементи також надійно «чіпляються» за поверхню, внаслідок чого формується тонка та одночасно міцна захисна плівка.

Більш того, вказана плівка дуже стабільна навіть за умов високого нагріву. Що стосується самої захисної плівки після застосування молібдену, шар формується не завжди. Після того, як плівка сформувалася, подальше утворення відбувається в міру зношування наявного шару.

Однак такого ефекту можна досягти лише за умови того, що олія з молібденом знаходиться у двигуні постійно. Якщо використовувати мастило з молібденом лише періодично, тоді захисна плівка зношується, тобто не можна говорити про подальше збереження антифрикційних та протизносних властивостей.

Мінуси використання моторних масел з молібденом на практиці

Як зазначають експерти та досвідчені механіки, якщо раніше можна було говорити про будь-яку користь, то сьогодні використання молібдену не виправдане стосовно двигуна.

Справа в тому, що раніше моторні олії не мали у своєму складі активного пакету миючих присадок. Проте за останні роки ситуація дуже змінилася. Продукти останніх поколінь містять багато кальцію, лугу тощо.

Якщо просто, присадки з кальцієм вступають у реакцію з молібденом, причому це відбувається раніше, ніж молібден встигне створити захисну плівку на поверхні деталей з металу.

Результатом такої реакції стає велика за розміром молекула, а скупчення таких молекул осідає на олійному фільтрі, забруднюючи його. Виходить, додавати в сучасні олії дисульфід молібдену небажано. Насамперед миючі присадки в базовій олії вступають у реакцію з добавкою і «спрацьовуються», потім забруднюється фільтр, далі швидко прогресує і загальне забруднення двигуна.

Ще варто додати, що використання мастил із молібденом у двигуні передбачає особливі вимоги до інтервалу регламентної заміни. Іншими словами, таку олію краще міняти якомога раніше. Більше того, якщо «перекатати» на такому мастилі, тоді наслідки для двигуна можуть виявитися дуже важкими.

Причина полягає в тому, що продуктами окислення дисульфіду молібдену є оксид молібдену та сірка. Молібденовий окис має абразивні властивості, а сірка викликає корозію. Наприклад можна розглянути шарнір рівних кутових швидкостей (ШРКШ), де молібденові мастила використовуються досить активно.

Частою ситуацією є те, що в пильовику ШРКШ з'явилася невелика тріщина і ШРКШ швидко захрумтів. Важливо розуміти, що через маленьку тріщину велика кількість бруду потрапляти до вузла не може, проте елемент все одно виходить з ладу. Так ось, поломка відбувається не через бруд, а через те, що через тріщину починає потрапляти повітря.

В результаті під впливом кисню починає розпадатися дисульфід молібдену. Також через порваний пильовик проникає і волога, вступаючи в реакцію із сіркою у складі дисульфіду молібдену та утворюючи сірчану кислоту.

Виходить, кислота роз'їдає метал, а окис молібдену, який схожий на абразив, швидко зношує деталь. Нескладно здогадатися, що аналогічна ситуація може статися і з двигуном, причому ціна на його ремонт порівняно з вартістю заміни ШРКШ просто непорівнянна.

Підведемо підсумки

Як видно, хоча дисульфід молібдену є відмінним модифікатором тертя і здатний витримувати великі навантаження у вузлах тертя, заливати молібден у двигун не рекомендується.

Також деякі фахівці вказують на те, що в розвинених країнах виготовлення олій із молібденом оподатковується додатковим податком. Якщо ж вивчити допуски автовиробників, ці присадки не пройшли необхідного ліцензування, оскільки показники сульфатної зольності після їх використання не відповідають допустимим нормам.

З урахуванням вищесказаного можна зробити висновок, що сучасні олії вже мають у своєму складі готовий та повністю збалансований пакет активних протизносних, миючих, протизадирних, енергозберігаючих та інших присадок. Виходить, у додатковому використанні молібдену для двигуна немає практичної потреби.