Переробка інжекторного двигуна в карбюраторний двигун

Деякі автолюбителі (як правило, власники вітчизняних моделей ВАЗ) часто запитують, чи підійде інжекторний двигун на карбюраторний автомобіль. Відразу відповімо, практично є велика кількість подібних інсталяцій. У ряді випадків готовий агрегат вдається поставити без значних доробок транспортного засобу.

Основні складнощі зазвичай пов'язані з реалізацією подачі палива з бензобака, так як на інжекторі електробензонасос стоїть прямо в паливному баку та накачує бензин у паливну рейку під певним тиском. Також певні труднощі виникають у процесі розміщення та підключення ЕБУ та інших елементів, під час укладання проводки тощо.

Також багато хто переробляє вже наявний двигун з карбюратором на інжектор. І тут роботи більше, оскільки потрібно як встановити потрібні елементи, а й виконати певні доопрацювання і маніпуляції з самим ДВЗ. Ще зазначимо, деякі автовласники також цікавляться, чи можна інжекторний двигун зробити карбюраторним.

Необхідність замінити сучасніший інжектор на карбюратор зустрічається відносно рідко, проте також має місце бути з тих чи інших причин. Далі ми поговоримо про те, що потрібно для того, щоб встановити інжекторний двигун замість карбюраторного ДВЗ, а також як зробити з інжекторного двигуна карбюраторний двигун.

Переробляємо інжектор у карбюратор

Почнемо з того, що рішення поставити карбюратор замість інжектора не дуже популярне і зазвичай виникає в тому випадку, коли із системою живлення інжекторного двигуна (бензонасос, форсунки тощо), а також самим ЕБУ та датчиками ЕСУД починаються серйозні проблеми.

Якщо несправності торкаються відразу кількох дорогих елементів системи, тоді витрати на купівлю запчастин можуть бути відносно високими. Іншими словами, власник не хоче змінювати зазначені елементи, віддаючи перевагу відразу встановити більш просту та дешевшу в обслуговуванні та ремонті карбюраторну дозувальну систему.

Як уже було сказано вище, найчастіше подібні роботи проводяться на старих іномарках з моноінжектором і ВАЗівських моделях, що дозволяє розглядати досвід доопрацювання цих машин як наочний приклад.

Для установки карбюратора необхідно зняти інжектор та його елементи, також поставити впускний колектор від карбюраторного ДВЗ.

Для обробки двигуна не потрібно повністю змінювати ГБЦ, як може здатися на перший погляд. Єдине, існує ймовірність того, що знадобиться заміна розподільного валу. Така заміна необхідна, якщо є спеціальний штифт під датчик. У цій ситуації розподільний вал змінюють на звичайний варіант.

Роботи із системою паливоподачі також у ряді випадків не передбачають заміни бензобака. Достатньо відключити штатний електричний паливний насос, після чого встановлюється бензонасос від карбюраторного варіанту. Також найпоширенішою практикою є встановлення електричного насоса низького тиску.

Що стосується системи запалення, знадобиться трамблер, високовольтні дроти свічки, кріпильні елементи і т.д.

Також необхідно підвести тросики газу і підсмоктування, а також виконати цілий ряд інших додаткових робіт (маніпуляції з системою охолодження, видалення каталізатора з випускної системи, укладання проводки і т.п.).

Ще додамо, що загальні витрати на таку переробку двигуна можуть наблизитися до суми якісного ремонту вже наявної інжекторної системи. Також важливо враховувати, що після заміни інжектора на карбюратор автомобіль стане менш економічним та екологічним, можлива поява детонації, ТЗ може помітно втратити динаміку при неправильному налаштуванні карбюратора тощо.

Зазначимо, що у процесі заміни електронного упорскування також бажано окремо інтегрувати інжекторне запалення на карбюраторний двигун. Найчастіше йдеться про встановлення мікропроцесорної системи запалення МПСЗ.

Грамотна реалізація дозволить досягти стабільного іскроутворення, а також уникнути частих та поширених проблем зі штатною котушкою та цілого ряду інших неполадок системи запалення, які на практиці властиві застарілим карбюраторним ДВЗ.

Заміна карбюратора на інжектор

Тепер давайте розглянемо більш затребуваний і частіший варіант модернізації системи живлення двигуна, а саме встановлення інжектора на карбюраторний силовий агрегат. Якщо коротко, для вирішення завдання потрібно замінити впускний колектор, ресивер, встановити корпус повітряного фільтра, поміняти паливну магістраль, поставити інший бензобак з електричним бензонасосом, змонтувати ЕБУ і т.д.

Як приклад візьмемо заміну на моделі ВАЗ, яка випускалася у різних комплектаціях з карбюратором та інжектором (2108, 2109 тощо). Як правило, для такої ситуації використовуються запчастини б/в. В основі електронної системи впорскування багато хто задіює блок управління Bosh M1.5.4.

Вказаний тип ЕБУ відносно просто прошивається, для нього є багато модернізованих версій прошивок. Із загальної схеми також виключено каталізатор та лямбда-зонд (кисневий датчик).

Отже, роботи розпочинаються із заміни паливного бака. Якщо бак брудний, його потрібно попередньо промити. Після цього проводиться монтаж електробензонасоса. Додамо, що часом можливий варіант врізання насоса в паливну магістраль без заміни самого бака.

Далі в БЦ потрібно висвердлювати додатковий отвір для ДД (датчик детонації). Також виконуються отвори для встановлення кронштейна. Кронштейн необхідний для установки модуля запалювання.

Зазначимо, що на деяких моторах отвори можуть бути висвердлені в заводських умовах. Якщо таких отворів немає, тоді потрібно шукати спеціальні зливи на БЦ. Під датчик детонації глибина отвору 1.6 см для кронштейна 2 см. Свердлити потрібно обережно, щоб не зіпсувати блок. Також після висвердлювання необхідно нарізати внутрішнє різьблення.

Для отримання доступу до блоку потрібно буде зняти передній бампер, злити антифриз, зняти радіатор охолодження і т.д. Ще треба врахувати, що патрубок відведення ОР потрібно замінити на аналогічний, але вже з температурним датчиком.

Деякі також змінюють термостат, використовуючи трійник від ВАЗ 10 моделі, який дозволяє реалізувати підключення розширювального бачка. Паралельно потрібно буде замінити прокладку, так як стара після зняття відвідного патрубка зазвичай руйнується або пошкоджується.

Наступним кроком будуть роботи із самим ДВЗ. Для початку потрібно злити моторне масло, демонтувати ремінь ГРМ та зубчастий шків, зняти піддон двигуна. Що стосується прокладок, потрібно прагнути зберегти вже існуючі, тому що придбати нові хорошої якості буває складно.

Подальші доробки по двигуну передбачають заміну масляного насоса системи змащення. Також потрібно замінити штатний шків генератора на демпфуючий. Паралельно змінюється генератор, для якого окремо готуються кріплення. Ремінь генератора змінюється на ремінь клинового типу.

Тепер можна перейти до систем запалення, живлення та електронного керування. Потрібно зняти АКБ, трамблер, паливний насос, корпус повітряного фільтра, карбюратор, колектор та інші елементи.

Ще потрібно зняти трос газу, так як на версіях з інжектором цей трос має велику довжину. Ще знімається трос повітряної заслінки, проводка системи запалення під капотом, котушка та комутатор, система управління ХХ. Роботи із заміни також вимагатимуть зняття паливних трубок, шланга вакуумного підсилювача, який також потрібно поміняти на шланг із більшою довжиною (підходить від «класики» ВАЗ).

Достатня кількість маніпуляцій потребує підключення різних елементів ЕСУД, запалення, датчиків і т.п. Іншими словами, починаються роботи з електрики, для чого необхідно розібрати панель приладів.

Серед основних операцій слід наголосити на необхідності прокласти джгут проводки від замку запалення, виконати реалізацію входу тахометра. Підключення лампочки «чек» також вимагатиме прокладання окремого дроту. Проведення з підкапотного простору потрібно проштовхнути в салон, після чого здійснюється підключення. Також до монтажного блоку необхідно підключити проводку системи упорскування.

Ще потрібна проводка для з'єднання панелі приладів з проводами на бензонасос. Це потрібно для коректної роботи вказівника рівня палива у баку. Штатні дроти, що йдуть по підлозі до бака, замінюються на нові, причому має бути спеціальний роз'єм для підключення насоса.

Додатково потрібно подбати, що вентилятор системи охолодження працював нормально. Для цього потрібно замкнути дроти, які йдуть від вентилятора до датчика включення. Далі проводиться кріплення контролера, запобіжників та реле у тих місцях, де заздалегідь було передбачено їх розміщення. По закінченні на ГБЦ монтується так звана заглушка, на яку приєднується маса системи упорскування.

Тепер можна встановлювати колектор, проводити монтаж паливної рампи з інжекторними форсунками, ставити ресівер та патрубок дроселя. Також на цьому етапі замінюється трос газу.

Потім реалізується прокладання паливної магістралі днищем автомобіля. Найбільш складним моментом часто виявляється пропускання "зворотки", яку потрібно провести під механізмом кермового управління. Для вирішення завдання потрібно відпустити кріплення рульової рейки з одного боку, після чого попросити помічника брухтом або монтуванням натиснути на механізм.

Фінальним етапом робіт із системою живлення ДВЗ можна вважати остаточний монтаж паливного бака. Якщо все гаразд, слід підключити паливні магістралі. Дотримуйтесь надійної фіксації за допомогою хомутів та кріплень всіх елементів.

Тепер можна активувати бензонасос (подати на нього електроживлення) та створити в паливній системі тиск. Це потрібно для перевірки герметичності, причому зробити таку діагностику необхідно до того моменту, як форсунки будуть встановлені у форсуночні отвори. Якщо перевірка форсунок та всіх з'єднань під тиском пройшла успішно (ніде не тече паливо), тоді паливну рейку можна прикріпити до колектора.

Далі потрібно встановити необхідні датчики ЕСУД, змонтувати модуль запалення, поставити свічкові дроти. Окремо слід перевіряти надійність кріплення «маси», якість укладання проводки, герметичність з'єднання шлангів та патрубків.

Завершення всього процесу доробок можна вважати установку повітряного фільтра, а також підключення підігріву дросельного патрубка і шлангів вентиляції картера ДВЗ. Тепер двигун можна запускати, після чого може знадобитися регулювання якості паливно-повітряної суміші в режимі холостого ходу і т.д. Довірити таку роботу найкраще тим, хто спеціалізується на чіп-тюнінгу ЕБУ.

Підведемо підсумки

Як видно, виконати переробку інжектора в карбюратор і, навпаки, є посильним завданням. Головне, мати необхідні запчастини та певні навички. Ще зазначимо, що повернення від інжектора до карбюратора можна вважати скоріше винятком.

Набагато частіше власники виявляють бажання змінити застарілу систему з карбюратором на більш економічний та практичний інжектор. Також важливо розуміти, що використання нових деталей для такого доопрацювання ставить доцільність усієї ідеї під великий сумнів.

Якщо інакше, вигідніше змінити наявний карбюраторний автомобіль на аналог із заводським інжектором. Найбільш раціональним підходом для виконання такого завдання можна вважати покупку більшості запчастин виключно б/в.

Головною проблемою буде знайти та купити впускний колектор, ресивер, контролер, рампу з форсунками, паливні магістралі, бензобак із бензонасосом, корпус повітряного фільтру та інші необхідні елементи за подібною ціною. У цьому випадку витрати на встановлення інжектора реально зможуть окупитись через деякий час.

Джерело: krutimotor.ru