Як самостійно розкоксувати дизельний мотор

Під поняттям розкоксування двигуна і розкоксування поршневих кілець варто розуміти процедуру, яка спрямована на очищення нагару в камері згоряння або на кільцях. Активне нагароутворення відбувається з різних причин, а в поєднанні із загальним зносом деталей силового агрегату нагар впливає на скорочення ресурсу бензинового або дизельного двигуна до капітального ремонту.

Процедура розкоксування дизельного двигуна може здійснюватися як самостійно, так і силами фахівців автосервісу. Це залежить від складності конструкції двигуна. Для того, щоб розкоксувати дизель, необхідно враховувати обов'язковий демонтаж дизельних форсунок. Для їх зняття часто потрібні спеціальні знімачі або форсункові ключі. Також необхідно враховувати, що мідні ущільнювальні шайби після зняття форсунок дизеля потрібно міняти на нові.

З питання розкоксування існують як прихильники, так і противники цього методу. У ряді випадків розкоксування дозволяє вирішити проблеми і уникнути капітального ремонту дизеля. Зустрічається і зворотна ситуація, коли після здійснення процедури розкоксування двигуна проблеми тільки збільшуються, а сам мотор необхідно терміново «капіталити». Далі ми розглянемо причини нагароутворення в камері згоряння і основні способи розкоксування ДВЗ.

Причини і наслідки утворення нагару в камері згоряння

До активного утворенню нагару в камері згоряння призводить робота дизеля на солярці низької якості, їзда на невідповідному дизельному моторному маслі або несвоєчасна його заміна, експлуатація агрегату в важких умовах (пробки, короткі поїздки, недогрів мотора і малі навантаження), несправності самого двигуна, ГРМ і системи подачі палива.

Нагароутворення викликає також присутність металовмісних присадок в дизпаливі, які додаються для підвищення цетанового числа солярки. Додатковим джерелом відкладень виступають частки моторного масла, які розклалися і окислились після попадання в камеру згоряння. Нагароутворення і скупчення вуглецевих відкладень виникає в результаті неповного згоряння палива в циліндрах.

Нагар утворюється на днищі поршня, покриває стінки камери згоряння, клапана. Тепловідведення від деталей в циліндрах порушується. В результаті елементи, покриті нагаром, перегріваються. З цієї причини можливий прогар клапана, оплавлення поршня і т.д.

Щільний шар нагару зменшує обсяг робочої камери, що призводить до підвищення тиску і детонації палива. Детонація швидко руйнує будь-який двигун, але для дизеля з його високим ступенем стиснення детонаційні вибухи особливо небезпечні.

Нагар і викликані його присутністю детонаційні процеси знижують потужність двигуна, спостерігається перевитрата пального, збільшується знос циліндропоршневої групи (ЦПГ) і кривошипно-шатунного механізму (КШМ).

Закоксування поршневих кілець знижує їх рухливість, падає компресія двигуна. Також залягання кілець може привести до швидкого їх руйнування, що викличе задираки на стінках циліндра. Ознакою залягання кілець виступає підвищена витрата масла і димлення дизеля сизим димом. Моторне масло просто згорає в циліндрах двигуна.

Лакові відкладення на кромці і збоку поршня, в канавках поршневих кілець, а також на стінках циліндрів викликають прискорений знос вказаних стінок. Якщо зазор між кільцем і канавкою заповниться нагаром, тоді кільце не може до кінця прилягати до канавки. Результатом стає зростання тиску на стінки циліндра.

В таких умовах гільза циліндра і самі кільця швидко зношуються. Поява задирів на гільзі стає питанням часу. Коли кільця залягли, спостерігається одночасне прорив газів з робочої камери в картер мотора і проникнення масла в камеру згоряння. Тиск в картері зростає, дизельний двигун починає сапунити, а надлишки масла в камері згоряння прискорюють нагароутворення.

Нагар призводить до того, що прохідні перетини клапанів стають менше. Відкладення під тарілкою клапана не дозволяють йому нормально сідати в сідло, що і викликає прогар. Компресія дизеля також помітно знижується з причини неповного закриття клапанів. Результатом стає помітна втрата потужності мотора. Також нагар на внутрішній стороні тарілки впускних клапанів може бути причиною нестійкої роботи дизеля і детонації, так як відкладення вбирають в себе частину палива в момент упорскування. Дизель починає працювати на збідненій суміші, хоча форсунки подають досить солярки.

Велика кількість відкладень може змусити дизель продовжувати працювати після того, як водій забажав заглушити мотор. Це викликано тим, що в сильно закоксованих циліндрах частки нагару тліють, самостійно запалюючи дизпаливо.

Цілком очевидно, що нагар вкрай негативно впливає на компресію в циліндрах, руйнує ЦПГ і ГРМ, виводить з ладу вихлопну систему, впливає на загальну робочу температуру двигуна. Також страждає система вентиляції картерних газів, система змащування і т.д. Для дизельного або бензинового ДВЗ від компресії безпосередньо залежить витрата палива і масла, потужність, екологічність. Активне нагароутворення не дозволяє дизелю нормально запускатися «на холодну», а також стабільно функціонувати після виходу на робочі температури.

Розкоксування ДВЗ: доступні варіанти

Сьогодні існує кілька способів розкоксування дизельного або бензинового двигуна:

• додавання присадки в моторне масло;
• присадка в дизельне паливо або бензин;
• заливка складу в циліндри безпосередньо.

Кожен із способів розкоксування двигуна умовно ділиться на «м'який» і «жорсткий» за силою впливу на відкладення, а також має ряд індивідуальних переваг і недоліків. Окремі рішення можна вважати тільки профілактичним заходом, а не ремонтно-відновлювальною процедурою.

Добавка в моторне масло для очищення поршневих кілець

Такий спосіб очищення є щадним, націлений на видалення нагару тільки з поршневих кілець. Склад для очищення призначений для промивання системи змащення ДВЗ, але зачіпає і нижні маслознімні кільця, які залягають досить часто.

Даний продукт є промивною рідиною масляної системи з додаванням миючих компонентів для видалення нагару з поршневих кілець. Засіб заливається в моторне масло, далі автомобіль експлуатується до 200 км пробігу, після масло і масляний фільтр міняють.

До мінусів способу відноситься те, що під час очищення не можна крутити і навантажувати мотор. Другим аспектом є скорочення інтервалу наступної заміни масла не за регламентом, а раніше на 5-6 тис. км. На ринку також присутні склади, які і зовсім не вимагають заміни масла після добавки присадки, але їх використання так само залишається під сумнівом.

Ще одним недоліком можна вважати те, що добавки в масло не чистять від нагару і відкладень камеру згоряння, клапана. На підставі цього можна віднести такий спосіб виключно до профілактики, яку можна реалізувати з певною періодичністю при незначному закоксуванні ДВЗ.

Промивка в паливо для розкоксування ДВЗ

Розкоксування двигуна при використанні даного способу відбувається в процесі їзди на автомобілі. До головних переваг відносять простоту рішення, відносну «м'якість» і можливість експлуатації мотора без обмежень. Також при даному способі розкоксування немає необхідності міняти моторне масло.

Склад для розкоксування виливається в паливний бак. Далі засіб разом з паливом виявляється в камері згоряння. В процесі роботи агрегату компоненти складу поступово розм'якшують нагар і лакові відкладення, а далі вигорають разом з ними. В результаті нагар з камери згоряння видаляється через випускну систему двигуна разом з відпрацьованими газами.

Головним завданням розкоксування стає очищення маслознімних кілець. Присадка в паливо дозволяє тривалий час впливати на відкладення і лак, так як добавка на 50 літрів солярки дозволить здійснювати постійний вплив на протязі близько 450 км пробігу. Виробники обіцяють розкоксування кілець, збільшення компресії, очищення камери згоряння і клапанів, а також утворення захисної плівки на тертьових парах. Плівка знижує температуру на поверхні деталей. Такий захист має запобігати подальшому нагароутворенню.

Як показує практика, в разі сильного забруднення дане рішення не завжди виявляється ефективним, а також залишаються питання щодо впливу добавки на чутливу паливну апаратуру дизельного двигуна. Можна зробити висновок, що в разі серйозних забруднень і несправностей ДВЗ подібний спосіб може не дати бажаного ефекту.

Заливка складу в циліндри через форсункові отвори

Такий спосіб розкоксування найскладніший і відноситься до «жорстких» рішень, хоча є досить поширеним. Розкоксування двигуна можна зробити як самостійно, так і на СТО.

Метод полягає в тому, що машину виставляють на рівній поверхні, потім двигун необхідно прогріти до робочої температури. Далі дизельний мотор зупиняють і викручують дизельні форсунки. Колінчастий вал двигуна необхідно провернути так, щоб поршні стали в наближене до середнього положення. Після цього в кожен циліндр через отвір (безпосередньо в камеру згоряння) заливається активний хімічний склад. Після рідину залишають в циліндрах на термін до 12 годин. Отвори необхідно закрити шляхом часткового зворотного монтажу форсунок або чистою ганчіркою. Це дозволить знизити швидкість охолодження двигуна і виключити ризик потрапляння сміття.

В результаті впливу хімії в циліндрах нагар розм'якшується і відшаровується. Прогрів мотора перед заливкою промивання необхідний для того, щоб викликати ефект пароутворення для поліпшення очищення. Після закінчення процедури необхідно знову вкрутити форсунки і почати прокрутку колінвала стартером. Крутити мотор необхідно для видалення з камери згоряння залишків очищаючого складу, який не протік в картер двигуна через поршневі кільця.

Після всіх маніпуляцій форсунки ставлять на місце, двигун запускають і прогрівають на холостих обертах, а після експлуатують машину під невеликим навантаженням і проїжджають близько 40 км. Далі в обов'язковому порядку необхідно змінити моторне масло. Обов'язкова заміна масла продиктована тим, що агресивна хімія для розкоксування дизельного двигуна через кільця однозначно стікає в картер і перемішується з моторним маслом, змінюючи його захисні та інші корисні властивості.

Очищувач в маслі негативно взаємодіє з гумотехнічними виробами (сальники, ущільнення), а також з іншими вузлами і деталями. Рекомендується також скоротити інтервал подальшої заміни масла на 40-50%, так як старе масло повністю злити не можна. Виходить, свіже мастило змішається з залишками, які насичені очищувачем.

До мінусів рішення відносять те, що ефективно видаляється нагар тільки з тих місць, куди потрапила рідина. Такими є днище поршня і поршневі кільця. Очищення клапанів і стінок камери згоряння відбувається помітно гірше. Токсичність даних промивок змушує дотримуватися особливої обережності і вживати заходів для захисту шкіри, органів зору та дихання.

Самостійне очищення від закоксовування двигуна в холодному гаражі в зимовий час додатково знижує результативність процедури, так як мотор швидко остигає після прогріву. Окремі питання можуть виникати і щодо правильного дозування складу на один циліндр, так як різні ДВЗ мають відмінний один від одного обсяг камер згоряння і діаметр поршнів. Вливання великої кількості промивання збільшує подальшу небажану кількість складу в маслі двигуна. Недостатня кількість може не розкоксувати агрегат належним чином.

Ще однією проблемою при розкоксовці дизеля своїми руками може стати наявність автоматичної трансмісії. Самому виставити поршні в середнє положення може бути проблематично і з МКПП, а з «автоматом» необхідний підйомник або підняття авто на домкраті.

Завдання також може ускладнювати сама конструкція ДВЗ і розташування силового агрегату в підкапотному просторі. Зручність доступу до дизельних форсунок грає важливу роль в процесі заливки очищувача в камеру згоряння.

Хотілося б додати, що в списку недоліків даного способу розкоксування особливо відзначають неминучу появу задирак на дзеркалі циліндрів в момент першого запуску після очищення. Очищувач від нагару є активною і агресивною хімією, яка паралельно чищенню здійснює змивання масляної плівки зі стінок циліндрів, може руйнувати сальники ДВЗ і тощо.

Запуск дизеля після розкоксуванні змушує кільця пройтися по гільзі без масла. Дану особливість потрібно враховувати як на відносно нових, так і на зношених агрегатах. Крім задирак можливий сильний і різкий знос, що викликає руйнування поршневих кілець.

Джерело: krutimotor.ru